Главная Контакты

Интересное

Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалеж¬ності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі наби¬рають постійного, систематичного характеру. Таким чином, поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили, який являє собою не просто суму національних ринків, а систему, що базується на їхніх взаємозв'язках та взаємодоповненнях.


Класифікація основних видів ліцензій:
Види ліцензій
- За характером
- За напрямком Дії
- За охопленням та строком дії
- Імпортні; експортні
- антидемпінгові; компенсаційні
- генеральні; разові
- індивідуальні; відкриті
- індивідуальні; глобальні
За порядком видачі
- дозволяючі;
- заявні;
- автоматичні
Найбільш розповсюдженими причинами інвестування є:
− торговельне обмеження на імпорт товару;
− податкові вигоди;
− доступ до ринків сировини, економія на транспортних витратах.
Розділяють інвестиції:
1) прямі;
2) портфельні;
3) інші.
Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку "нових індустріальних країн".
Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни. На їх частку припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту.
Найбільшими експортерами світу є Німеччина, США, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.
Найбільш розповсюдженими причинами інвестування є:
− торговельне обмеження на імпорт товару;
− податкові вигоди;
− доступ до ринків сировини, економія на транспортних витратах.
Розділяють інвестиції:
1) прямі;
2) портфельні;
3) інші.


Вплив держави на зовнішньоторговельне відношення здійснюється за допомогою торговельної політики. У залежності від масштабів утручання держави в зовнішньоторговельну діяльність розділяють 4 основних вида торговельної політики:
1) політика ізоляції;
2) політика протекціонізму;
3) політика вільної торгівлі;
4) політика насичення дефіцитного ринку.

ryo.pp.ua - Розважальний портал
© 2009 - 2012 Находка для студента.