Кадрове планування – цілеспрямована діяльність, що має задачу надання працівникам робочих місць в потрібний момент часу і в необхідній кількості у відповідності з їх здібностями і нахилами та вимогами часу. Робочі місця з точки зору продуктивності і мотивації повинні дозволяти працюючим оптимальним чином розвивати свої здібності, забезпечувати ефективність праці і повинні відповідати вимогам створення достойних людини умов праці і забезпечення зайнятості.
Кадрове планування здійснюється як в інтересах організації, так і в інтересах її персоналу. Для організації важливо володіти необхідним персоналом в необхідний час, в необхідному місці, в необхідній кількості і з відповідною кваліфікацією для вирішення необхідних виробничих задач, досягнення її цілей. Кадрове планування повинно створювати умови для мотивації більш високої продуктивності праці і задоволення роботою. Співробітників зацікавлюють у першу чергу робочі місця, де створені умови для розвитку їх здібностей і гарантована висока і постійна заробітна плата.

Кадрова політика - це система знань, поглядів, принципів, методів і практичних заходів державних органів та організацій основної ланки управління, направлених на встановлення цілей, задач, форм і методів кадрової роботи у всіх сферах людської діяльності. Кадрова політика не може формуватися стихійно, так як вона відображає основні сторони суспільних відносин і носить об’єктивно зумовлений характер. Кадрова політика відіграє важливу роль у розвитку цивілізаційного суспільства і окремої організації.
В останні роки функції менеджменту персоналом розглядалися в рамках трансформації:
- перетворення оперативної діяльності в стратегію;
- якості в кількість;
- контролю в партнерство;
- короткострокового планування в довгострокове;
- адміністративного керівництва в консультативне;
- функціональної орієнтації у підприємницьку;
- внутрішньої орієнтації у зовнішню та орієнтовану на споживача;
- реактивності у прогнозування;
- активності у прийнятті рішень.

Методи аналізу роботи управителя з персоналу
1. Методи аналізу роботи – способи дослідження, що включають: 1) спостереження; 2) співбесіда; 3) складання запитань до певної особи. Спостереження може бути суцільним і вибірковим: пери вибірковому спостереженні (воно більш складне, чим перше) за операціями, що виконуються на робочому місці, інформація збирається у доцільні (вибіркові) інтервали часу за часом повного робочого циклу. Досліджується картина того, що працівник робить у обраному інтервалі часу і фіксується частота виконання досліджуваних операцій. Хоча метод спостереження простий та ефективний, його ефективність рідко підвищується при використанні в комбінації з іншими методами, наприклад співбесідою. З іншої сторони, так як найкращим методом вивчення являється практика, то обґрунтованим є підхід, при якому аналітик перед проведенням власного аналізу виконує дану роботу на протязі короткого проміжку часу, щоб її адекватно зрозуміти. Більшість співбесід являє собою інтерв’ю – прямий діалог між аналітиком і працівником чи його керівником. При значному числі ідентичних робіт застосовують групові інтерв’ю – співбесіди з групою працівників, які виконують одну й ту ж роботу. При такому дослідженні сильно впливає суб’єктивний фактор, так як люди на будь-якому рівні прибільшують важливість своїх функцій та своєї роботи. Крім того, одні й ті ж операції можуть по-різному сприйматися виконавцем роботи та інтерв’юерами. Для зменшення ймовірності отримання і оброблення неточної інформації доцільно розробляти процедуру її перевірки, наприклад шляхом консультації з безпосереднім керівником чи шляхом регулярної перевірки записів різних інтерв’юерів подібних операцій/робіт.

Менеджер з персоналу: функції та напрямки роботи
Менеджер – 1) член організації, який здійснює керівництво людьми, визначає цілі роботи, виробляє і приймає рішення по ефективній взаємодії людей для досягнення намічених цілей; 2) найманий професійний управитель, управитель з персоналу. Менеджер з персоналу – спеціаліст, що володіє знаннями у сфері управління персоналом в організаційному, управлінському, правовому, обліково-документаційному, педагогічному, соціально-побутовому, психологічному, соціологічному аспектах. Менеджер з персоналу здійснює весь цикл робіт з персоналом: від вивчення ринку праці і найму персоналу до виходу на пенсію і звільнення.

Першим етапом діяльності в будь-якій системі є визначення того, що є необхідним для виконання поставлених задач. Пріоритетна діяльність - це такі дії, які мають найвищу цінність для керівництва і особисто для менеджера. Основні зусилля повинні бути направлені на реалізацію цілей і задач пріоритетної діяльності. Непріоритетна діяльність - це рутинна робота, яка не потребує зусиль і ризику.
Пріоритетна діяльність:
- розробка програм навчання
- перегляд історичних програм
- участь у засіданнях, де вирішуються питання виробництва
- робота з клієнтами
- розробка дидактичних матеріалів
- високе почуття відповідальності