В сучасній науці з менеджменту і бізнесу наводиться безліч прикладів, коли рішення, здійснені на основі інтуїції, приводили до успіху. Вперше роль інтуїзму в прийнятті вірних рішень обґрунтував французький мисли¬тель Анрі Бергсон (1859-1941). Він порівнював інтуїцію зі згаслим світильником, який оживає час від часу на де¬кілька миттєвостей, але оживає там, де входить в гру живий інтерес. Вона, інтуїція, кидає світло на нашу індивідуаль¬ність, на нашу свободу, на місце, яке ми займаємо в при¬роді, на наше походження, а може, навіть і на наше призна¬чення. Це світло мерехтливе і слабеньке, але його цілком достатньо для того, щоб пробити морок ночі, в якій нас залишив розум.

Перш ніж перейти до визначення причин раціоналізації менеджменту і бізнесу, коротко розглянемо, в чому суть раціонального управління суспільством.
Раціональне управління – це така система керівництва людьми, коли в його процесі досягається максимально високий ефект у вирішенні певних завдань в економічній, політичній та культурологічній сферах. Динаміка управ¬лінського процесу виражається в здатності управлінця гнучко і ефективно впливати на діяльність людей, сприяти успіху в досягненні поставленої мети у виробничій сфері, політичній діяльності, науковій організації, туристичних, спортивних об'єднаннях тощо.

Поруч із раціональними підходами до визначення сутності свободи, характерними для античної, середньовічної та нової європейської філософії, із середи¬ни XIX століття набуває розвитку ірраціональний підхід до її пояснення. Це широко пропонується у філософських концепціях А.Шопенгауера, С.К'єркегора, представників "філософії життя", персоналізму та екзистенціалізму. Тут свобода діяльності людини отримує нові своєрідні визна¬чення, виходячи із підстав недетермінованих ірраціональ¬них проявів людського буття – екзистенції, чужої і незро¬зумілої для неї природи, об'єктивного світу, матеріальних речей. Відомо з сивої давнини, що поруч із раціональним пізнанням світу існує протилежне йому за змістом ірраціональне тлумачення проблем існування людини, сенсу її життя. Між ними немає непрохідної межі, вони завжди взаємодоповнюють процес пізнання, проте мають докорінні відмінності. Наявність ірраціонального в соці¬альній практиці та пізнанні демонструє, наскільки обмеже¬на для кожної історичної доби певна міра раціонального осягнення світу та людини. В певні історичні періоди ірраціональне прагне стати вище раціонального – надраціональним і на власній підставі з'ясувати питання людського буття з допомогою таких засобів, як воля, віра, інтуїція, несвідоме, екзистенція тощо.

Однією із найважливіших підстав практичної діяльності людини є свобода. Філософське осмислення категорії свободи привертало постійну увагу мислителів на протязі всієї історії розвитку світової філософської думки. Суттєвими проблемами в її вивченні завжди були і лишаються по цей час питання про співвідношення свободи волі людини та її пізнавальної діяльності, питання соціальної детермінації свободи. Надзвичайна складність аналізу цих проблем потребує системного підходу до їх вивчення.

Феномен культури організації є важливим предметом дослідження теорії менеджменту. В зарубіжних фірмах цим займаються спеціальні підрозділи, оскільки існує чітка залежність між культурою організації та успішністю її діяльності. Тому кожний керівник повинен усвідомлювати значущість феномена культури організації, сприяти її формуванню.

Важливо відзначити обставини, які характеризують формування культури організації:
1. Індивід, приймаючи, підтримуючи і сповідуючи цінності та норми організації, до якої він належить, не втрачає власної індивідуальності в культурній сфері.
2. Прийняття індивідом норм і цінностей організації не має бути абсолютним, а лише достатнім для функціонування як повноцінного працівника.
3. Палітра індивідуальних цінностей і норм індивіда у більшості випадків значно багатша за спектр цінностей і норм культури організації. Та частина цінностей і норм індивіда, яка виходить за межі культури організації, що являється у побутовій і соціальних сферах.
4. Культура організації і культура суспільства не є простими арифметичними сумами культур співробітників організації або всіх організацій, які існують у суспільстві.
Культура організації формується також під впливом суспільства, а культура суспільства – під впливом організацій. Суспільство в особі соціальних інституцій (держава, церква, громадські організації тощо) безпосередньо або побічно формує параметри культури, обов’язкові для організацій. Організації або сприймають і дотримуються їх, або намагаються встановити свої, більш звичні чи вигідні, лобіюючи власні інтереси у соціальних інституціях, спонсорстві, благодійності тощо.