Протягом усього раннього середньовіччя Візантійська імперія була центром яркою й своєрідної духовної й матеріальної культури. Своєрідність її в тому, що в ній сполучалися елліністичні й римські традиції з оригінальн, що сходить до глибокої стародавності культурою не тільки греків, але й багатьох інших народів, що населяли імперію,- єгиптян, сирійців, народів Малої Азії й Закавказзя, племен Криму, а слов'ян, що також поселилися в імперії. Відомий вплив на неї виявили також араби. Протягом раннього середньовіччя міста Візантії залишалися вогнищами освіченості, де на основі досягнень античності продовжували розвиватися науки й ремесла, образотворче мистецтво й архітектура. Торговельні й дипломатичні зв'язки Візантії стимулювали розширення географічних і естественнонаучных знань. Розвинені товарно-грошові відносини породили складну систему цивільного права й сприяли підйому юриспруденції.

В XIV-XV вв. церква поступово втрачає панування в духовнім житті суспільства, чому сприяли поширення єресей, занепад схоластики, втрата нею провідних позицій у галузі освіти. Університети частково звільняються від папського впливу. Важливою особливістю культури цього часу є перевага літератури на національних мовах. Сфера застосування латинської мови усе більш звужується. Створюються передумови для створення національних культур.
Образотворче мистецтво цієї пори характеризується подальшим посиленням у живописі й скульптурі реалістичних форм. На відміну від Італії, де в XIV в. уже почалася епоха Відродження (див. гл. 22), культура інших країн Європи в XIV-XV вв. являла собою перехідне явище. На її розвиток уже впливала культура італійського Відродження, але паростки нового продовжували розвиватися ще в рамках старого світогляду. Цей період в історії західноєвропейської культури іноді називають «Предвозрождение».

Виникнення міста і його роль у розвитку средневеквой культури

З виникненням в X-XI вв. міст як центрів ремесла й торгівлі почався новий етап в історії середньовічної культури. Інтенсивний розвиток у містах товарного виробництва й грошового обігу викликало всі зростаючу потребу в грамотних людях, що вміють писати, уважати, становити й оформляти документи. Виробнича реміснича практика породжувала інтерес до досвідчених знань і сприяла їхньому нагромадженню. Властиві городянам активне сприйняття життя, тверезий розрахунки, діловитість сприяли виробленню раціоналістичного типу мислення. Коло розумових запитів і інтересів зросло. Підсилилося прагнення до світського утвору. Грамотність вийшла за межі вузького кола представників духівництва.

Перехід від рабовласницького ладу, до феодального супроводжувався корінними змінами в духовнім житті західноєвропейського суспільства. На зміну античної, в основному світській культурі, прийшла культура середньовічна, для якої було характерне панування релігійних поглядів. Вирішальний вплив на її формування виявили, з одного боку, успадковане від старого миру християнство, з іншого боку — культурна спадщина варварських народів, що розтрощили Рим. Ідейне керівництво церкви, старавшейся підкорити все духовне життя суспільства християнському віровченню, визначило облип культури середньовічної Західної Європи.

Із самого початку середніх століть народи Західної й Центральної Європи мали зв'язки із численними слов'янськими племенами й народами, що займали великі території в Південній, Східній л почасти Центральній Європі. Ці народи відіграли досить важливу роль у жстории Європи в цілому.

Міжнародне значення боротьби слов'янських народів з німецькою агресією

Велике значення мала боротьба слов'янських народів з агресією німецьких феодалів. Важливу роль у відсічі їй зіграла Польща. Протягом 60- 70-х років XII в. землі полабсько-прибалтійських слов'ян були захоплені німцями. Слідом за цим змушено було визнати васальну залежність від Германської імперії Західне Помор'я. А із середини 30-х років XIII в. з території Прибалтики почав свої агресивні дії проти Польщі Тевтонський орден, що об'єднався в 1237 г. з Орденом мечоносців, що й захопив на початку XIV в. Східне Помор'я із Гданьском.

Характер міжнародних відносин

Протягом XI-XV вв. у Європі складається певна система міжнародних відносин; поступово виробляються деякі дипломатичні норми й традиції. Однак міжнародні відносини цього періоду не прийняли ще досить регулярного характеру: не було постійних послів і дипломатичних представництв, не зложилося ще й міжнародне право; саме це поняття в цілому чи ледь застосовне до цього часу — розвивалися лише окремі його елементи й насамперед право війни й морське право (наприклад, Барселонське морське право, що оформилося в XII в.).