Утвір японської ранньофеодальної держави. У стародавності основними мешканцями островів Японського архіпелагу були племена кумасо й эбису. Потім протягом декількох століть до нової ери на Японські острови переселялися племена маньч-журо-тунгусского походження з північний сходу, а також інші племена з Індонезії, Кореї, з узбережжя Індокитаю й островів Тихого океану. Релігією більшості населення був синтоїзм, заснований на шануванні культу предків і сил природи, причому кожний рід мав своє божество.

Становлення й розвиток феодальних відносин у Китаї в III-VI вв. У політичній історії Китаю початок середньовіччя знаменувався катастрофою (в 220 г.) імперії Хань, найбільшої держави прадавнього миру, що проіснував більш 400 років. Імперія Хань упала в результаті потужного народного руху кінця II — початку III в. Боротьба селян, рабів, виступу окремих некитайських племен і народів були яскравим вираженням глибокої соціальної кризи Ханьской держави. Урядові війська й центральна влада не змогли впоратися з повстанням. Їм на допомогу прийшли дружини так званих «сильних будинків», найбільших власників землі й рабів.

Твердження феодальних відносин. Держава Гуптов.
Передумови феодалізму в Індії з'явилися ще в стародавності. Період визрівання феодальних відносин ставиться приблизно до I-V вв. н.е. В VI-VII вв. феодальні відносини стали пануючими.

Утвір арабо-мусульманської держави
Домусульманская Аравія. Величезний півострів Аравія, площа якого рівна 3 млн. кв. км, тобто приблизно четвертої частини Європи, що й примикають до нього райони Сірійської пустелі з найдавніших часів були заселені арабами. Соціально-економічний і культурний рівень розвитку різних областей цього регіону був неоднаковим.

Набіги арабів, угорців і норманнов. В IX — XI вв. західноєвропейські країни зазнали нападам арабів з півдня, норманнов — з півночі й угорців — зі сходу.
Що захопили Північну Африку й Іспанію араби, або, як їх тоді називали, сарацини, улаштовували постійні піратські набіги на середземноморські країни. В IX в. вони ствердилися на Кіпрі, у Сицилії, Сардинії, на Корсиці, захопили Апулію, грабували Неаполь і Рим. Створивши базу в Провансі, араби проникали нагору по Роні в Альпи й грабували торговельні каравани в альпійських проходах. Постійним арабським нападам зазнало також населення южнофранцузских областей.

Західні слов'яни в VI-XI вв.

Розселення, господарське життя, суспільний ладо. Відомості античних авторів про слов'янах досить убогі й не дозволяють точно визначити західну границю їх розселення. У перші століття нової ери ця границя, очевидно, проходила по Віслі. На півдні слов'яни розселялися до рубежів Римської імперії.
Тацит (I в. н.е.) ще не розрізняє різні етнічні групи слов'ян-венедов, а письменники VI в. (Прокопій, Йордан) називають уже два військово-політичні об'єднання слов'янських племен: антів, що живуть до сходу від Дністра, і склавинов (славинов) — на захід і південніше антів.