XX століття мало винятково важливе значення не тільки для усесвітньо-історичного процесу, але й особливо для долі Росії. Якщо протягом IX-XIX сторіч наша країна розвивалася еволюційним шляхом, то в XX в. у Росії настала епоха соціальних революцій. Тільки за перші 17 років початку XX сторіччя їх відбулося цілих три. Такий революційної вибух пояснюється протиріччями, що нагромадилися в політичній, соціальній, економічної, національної сферах суспільного життя країни, що утворювали тугий затягнутий вузол, розв'язати який звичайним шляхом не представлялося можливим.

У другій половині XX сторіччя сучасна цивілізація, досягшись чималих висот у різних сферах суспільного життя – науці, техніці, культурі – зіштовхнулася віч-на-віч, з видалося б, нерозв'язними глобальними проблемами. Їхнє коло досить добре відоме сьогодні. Це військово-політичні, ресурсно-економічні, демографічні, мирохозяйственные проблеми, які проявляються, зокрема, через кризи в області охорони здоров'я, утвору, культури злочинність, що росте.

Інтеграція як провідна тенденція світового розвитку супроводжується гострою конкурентною боротьбою між трьома головними центрами світового господарства (США, Західна Європа і Японія), які оформилися в другій половині XX століття. У свою чергу конкуренція, що підсилюється, певною мірою стимулює процес інтеграції усередині трьох центрів, постійно підштовхуючи їх до розширення орбіти своєї дії.

Третя НТР викликала прискорення процесу залучення країн у міжнародний поділ праці й обміну продукцією й інформацією, що послужило основою для виникнення в другій половині XX в. феномена «відкритої економіки», або інтернаціоналізації економіки, на основі процесу інтеграції.

Аналіз наслідків, викликаних третьої НТР, ліг в основу теорій «нового індустріального» і постіндустріального суспільств, розроблених західними вченими в другій половині XX в. На жаль, переважна більшість радянських теоретиків в основному критично ставилося до концепцій Р. Арона, Д. Белла, Дж. Гелбрейта, У. Ростоу, Е. Жака, Ж. Фурастье, П. Драккера й багатьох інших західних учених по цілком об'єктивних і ряду суб'єктивних причин. Незважаючи на загальний характер НТР, у СРСР і країнах соціалістичної співдружності вона тривалий час розвивалася в обмеженої, переважно військовій сфері, що суттєво не впливало на сукупність соціально-економічних відносин, духовне життя суспільства, як це було в західному світі.

Величезний вплив на розвиток народного господарства країн миру в другій половині XX в. виявила третя науково-технічна революція (НТР). Її сповитухою можна вважати Другу світову війну, у ході якої воюючими країнами були створені принципово нові системи зброї й військової техніки: атомна бомба, реактивний літак, реактивний міномет, перші тактичні ракети і т.д. Ці плоди прикладних НИОКР численних надсекретних військових інститутів і конструкторських бюро, у силу зрозумілих причин, що моментально впроваджувалися у виробництво, споконвічно задали напрямок третьої НТР.